Океан

Чере може хвилі сині, як думки мої не спинні, кудись пливуть.
А прогулянки по місту, без твоїх історій стислих, втратили для мене сон.
І як би важко не було на душі, я кожен вечір лиш тобі пишу вірші.
Бо тим його керань в тобі я потонула вголові думан, тебе іще не забула.
З погодом тобі зостанусь, від болиті перестане цвісти той цвіт.
Може ти мене кохав би і доранку цілував би одну на весь цей світ.
Та як би важко не було на душі, я кожен ранок лиш тобі пишу вірші.