Сад

Ти оп'янив мою цнотливу душу
Наріжу твоє серце на дрібні шматки І спокій неземний порушив-рушив
Зірву у саду твоїм квітки.
Ти поливав мене, немов волошку,
Хоч в серці буйно ріс чортополох, лох-лох
Дай повісти мені ще трошки,
Доки твій корінь не засох.
Мені в очі дівочі не смій дивитися гад,