Хвилі

Кажуть, узбережжя все зцілить,
Бачиш, я стою ніби стелою
В вирі первісно байдужої хвилі -
Без контрастному, що по настрою?
Хай все підвищує тон, морем марить мій сон,
Насувається шторм, поглинає мить «до»,
Мокрий сірий бетон б’ється з оптимізмом -
Я занурюю в воду свої долоні.
Як навіжені, ті люди меншають,
Збільшуючи міста,
Не дихаючи в них вільно.
То не так, те не так, ніби